Короткі історичні відомості села Мар’янівка
Село Мар’янівка засноване 1876 року між селами Грузька, Великий Карашин і Фасова після обміру і розподілу землі, купленої вдовою купця другої гільдії з Мотовилівки (тепер – село Велика Мотовилівка Фастівського району Київської області) Мар’яною Мегедь у генерал-майора Петра Івановича Багсуша в 1863 році. Відомий краєзнавець ХІХ століття Лаврентій Похилевич у книзі «Уѣзды Кіевскій и Радомысльскій» (1887) зазначає, що Мар’янівка або Мервін хутір розташована в п’яти верстах по дорозі з Великого Карашина в Грузьку. В цьому хуторі – 216 десятин землі, що належить чотирьом родичам, міщанам Мегедям. Мешкають тут вони самі, їх сім’ї та кілька робітників у кількості 46 осіб обох статей.
Згідно з купчою: «У 1863 році Васильківські міщани чотири брати Мегеді: Максим, Прокіп, Михайло і Лука Демидові купили землю полюбовного розподілу хутора Мар’янівка при м. Бишеві у генерал-майора Багсуша Петра Івановича. Обмір і розподіл землі проведений у 1876 році».
Землі куплені Мегедями межували в той час з півночі з церковними землями і землями селянської власності с. Великий Карашин. Зі сходу – з землями різних власників с. Фасової. З півдня – з землями німецької колонії Паулинівки (10 німців-колоністів купили 160 десятин землі 1870 року. Пізніше, німцям за плату по контракту було надано ще 63 десятини землі) і Грузецькими землями. Із заходу – з землями с. Грузької.
Згідно з купчою, було придбано всього 229 десятин і 2280 сажнів землі, з них орної – 54 десятини, сінокосів – 5, лісу – 138, вирубаного лісу – 22, під озерами – 10 десятин. Розподіл землі між братами: Лука – 54 десятини і 1770 сажнів, Максим – 58 десятин і 1770 сажнів, Михайло – 52 десятини і 1770 сажнів, Прокіп – 52 десятини і 1770 сажнів.
У Центральному державному історичному архіві (м. Київ) зберігаються метричні книги присілка Мар’янівка, приписаного до церкви с. Великий Карашин (ф. 127, оп. 1079) та клірові відомості тієї ж церкви щодо хутора Мар’янівка від 1878 року (ф. 127, оп. 1009).
На кінець ХІХ століття село мало три поселення: з північного сходу – Мегеді, з півдня – хутір лісового сторожа Василівка (Василівщина), названий, за легендою, його іменем. У єдиній хаті цього хутора в 1900 році мешкало п’ять осіб. А між Мегедями і Василівкою – поселення Машовців, першим мешканцем якого був Павло Якович Машовець, який переселився з Грузької у 1893–1894 роках.
У 1900 році на хуторі Мар’янівка було дев’ять дворів, проживало 64 мешканці. 218 десятин землі належало міщанам Мегедям. На хуторі була одна каплиця та один вітряний млин, що належав міщанину Микиті Прокоповичу Мегедю.
На хуторі Паулинівка було 11 дворів, мешкало 47 осіб. 57 десятин було у власності чотирьох селянських господарств, 112 — належало міщанам з числа іноземних поселенців.
У 1918 році була створена Мар’янівська сільська рада, яка об’єднала хутори Мар’янівку, Василівку та німецьку колонію Паулинівку. 1920 року в Мар’янівці організовано комнезам на чолі з Е.К. Прибитком.
1923 року, під час адміністративно-територіальної реформи, коли відбулося перетворення волостей на райони, були змінені й межі Мар’янівської сільради. До неї відтепер належали: хутір Мар’янівка (26 дворів, 165 мешканців), хутір Василівка (60 дворів, 312 мешканців), хутір Обирки (30 мешканців), німецька колонія Паулинівка (23 двори, 171 мешканець), урочище Побоїще (63 мешканці), хутір Тубанів (22 мешканці), урочище Черемошень (22 мешканці).
